- сповістити
- [спов'істи/тие]
-в'ішчу/, -сти/ш, -стиемо/, -стиете/; нак. -сти/, -с'т'і/т'
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
сповістити
Смотреть что такое "сповістити" в других словарях:
сповістити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
сповістити — див. сповіщати … Український тлумачний словник
сповіщений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до сповістити. || спові/щено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
сповіщення — я, с. 1) Дія за знач. сповістити. 2) Те, що сповіщається комусь. 3) Письмове повідомлення … Український тлумачний словник
завістити — іщу/, істи/ш, док., перех., діал. Сповістити … Український тлумачний словник
повістити — іщу/, істи/ш, док., перех., рідко. 1) Розповісти, розказати. 2) Повідомити, сповістити … Український тлумачний словник
завістити — дієслово доконаного виду сповістити діал … Орфографічний словник української мови
вістити — сповіщати, Лиш гострий крик його (беркута) вістить. [Звн 147]; [ВЛ] … Толковый украинский словарь
благовістити — іщу/, істи/ш, недок., заст. 1) Дзвонити, оповіщаючи про початок церковної відправи. 2) перен., уроч. Виголошувати, зачитувати проповідь; сповіщати, повідомляти про що небудь. 3) розм. Поширювати серед людей, розголошувати що небудь … Український тлумачний словник
повідомляти — 1) = повідомити (кого доводити до чийогось відома), сповіщати, сповістити, давати знати, дати знати (кому), вістувати (кому), повістувати, повістити (кому), повідати, повідувати, повідати, повісти (кому); інформувати, подавати, подати (кому… … Словник синонімів української мови
